На сайті міської ради повідомляється, що пункт працює у приміщенні Вінницького міського клубу, що за адресою вул. Черняховського, 74. Тут люди можуть отримати одяг, їжу, дитячі візочки.

Працює пункт з понеділка по суботу з 9.00 до 18.00. Неділя – вихідний, - розповідає голова Асоціації органів самоорганізації населення Вінниці Наталя Панчук.

«Квартальний комітет у Сабарові вирізняється особливою згуртованістю,- каже голова Асоціації органів самоорганізації населення м. Вінниці Наталя Панчук. – Завдяки їхній гостинності переселенці почуваються добре і хоча б трохи відволікаються від тієї трагедії, котра їх спіткала. Тут вони отримують не лише гуманітарну допомогу, а й душевне, людське ставлення».

Про початок роботи пункту згадує і голова комітету мікрорайону Валентина Мельник. Каже, коли розпочалась війна, люди самі почали приносили до клубу закрутки, одяг, картоплю і навіть дрова. Чоловіки відразу ж зорганізувалися у місцеву самооборону.

"Наші друзі з Кельце (Польща) надсилали для дітей усе необхідне: від дитячих підгузків та харчування до манежів та візочків. Зараз на території Сабарова проживає двісті переселенців. Хтось затримується надовго, інші – на кілька днів чи тижнів. Приїжджали люди з Києва, Ірпеня, Бучі, Вознесенська. Вони вже поїхали. А зараз у нас Харків, Херсон, Донеччина, Краматорськ, Сєверодонецьк. Ми приймали цих людей навіть посеред ночі, по дзвінку. Приходили до клубу і одягали, бо люди утікали від бомб у чому були… Поселяли скрізь, де була можливість. Дехто живе в нас досить довго, дорослі навіть знайшли роботу, діти навчаються у вінницьких школах онлайн».

Ми не волонтерська організація. Ми просто громада мікрорайону Сабарів, яка хоче допомагати переселенцям, - каже пані Валентина.

«Я навіть сама не сподівалася, що всі в одну мить стануть такими згуртованими, ніхто не розгубився. В одному з будинків увесь нижній поверх перетворили на велику кухню, де готують їжу для територіальної оборони, для усіх, хто потребував. Перебираємо одяг і те, що зношене, віддаємо волонтерським центрам для виготовлення захисних сіток. Почувши про те, як ми допомагаємо, волонтери самі знаходили нас і привозили нам навіть хліб та молоко з районів. Люди були дуже вдячні».