Як повідомляють на фб-сторінці "ДТЕК Ладижинська ТЕС",  для Олександра енергетика – не просто професія, а справа життя. Колись він дослухався до поради батька, а 28 років роботи лише підтвердили: це був правильний вибір.

Зараз чоловік посідає посаду керівника департаменту з управління виробництвом. 

Очолити департамент йому довелося у вкрай складний час – два роки тому, коли обстріли станції стали регулярними й руйнівними. Вирішальним став досвід, здобутий раніше, зокрема й під час змін, коли він як начальник зміни сам опинявся під обстрілами.

Сьогодні Олександр – один із тих керівників, хто після чергової атаки приїжджає на станцію негайно. Подекуди – ще до відбою повітряної тривоги. Він чітко координує дії персоналу та ДСНС і бере безпосередню участь у ліквідації наслідків – аж до гасіння пожеж.

«Перше після обстрілу думаєш про людей. Чи всі живі, чи всі встигли сховатися, чи не залишився хтось на блочному. Але часу на роздуми майже немає – треба діяти. Згадуєш схеми, точки заживлення, прораховуєш кожен крок. Головне – швидко загасити вогонь і локалізувати наслідки», – розповідає Олександр.

Після атак – довгі дні відновлення і збереження обладнання, навіть коли частина будівель залишилася без даху. Особливо складно взимку – за морозу, опадів і постійної небезпеки.

Саме тоді стають вирішальними прості, але точні інженерні рішення. Наприклад, Олександр придумав перенести прилади котельного відділення, які раніше постійно перемерзали через пробоїни в даху і стінах, ближче до котла – тепер їх обігріває його тепло, і вони стабільно працюють.

«Наш головний виклик сьогодні – війна. Обстріли, холод, важкі умови праці, постійні тривоги – усе це нас змінило. Дало досвід, якого ми точно не хотіли б мати. Раніше я й уявити не міг, що станція може жити в таких умовах. А тепер знаю: можливо все. Ми відновимося – і буде краще, ніж було. Країна тримається, тримаємося і ми», – каже Олександр.

Фото: ДТЕК Ладижинська ТЕС