Мабуть, не знайдеться в Україні того, хто б не знав цієї мелодії. "Щедрик" – давня обрядова пісня, що набула такої популярності завдяки Миколі Леонтовичу – українському композитору з Вінниччини, який працював над мелодією понад 10 років.
Підбірку цікавих фактів про "Щедрик" опублікували на офіційному туристичному сайті Вінниці.
Саме про це свідчать перші рядки цієї щедрівки: "Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка". Адже ластівки прилітають з вирію лише навесні. Дослідники пов’язують текстове джерело з дохристиянською добою. Але згодом, коли традицію святкування Нового року перенесли, ця народна пісня теж перекочувала, і тепер її співають взимку – на Щедрий вечір напередодні Нового року (свято Маланки). Сьогодні "Щедрик" (і його англомовна версія "Carol of the Bells") без перебільшення є символом Різдва і Нового року в усьому світі.
Той «Щедрик», який вперше публічно виконав студентський хор Київського університету ім. Св. Володимира (це сталося на Різдво 1916 року, яке за старим стилем відзначали 25 грудня, під керівництвом Олександра Кошиця), був четвертою редакцією мелодії. Загалом Микола Леонтович зробив п’ять обробок для хору: 1901-1902 років, 1906-1908 років, 1914 року, 1916 року і 1919 року. Таким чином, композитор працював над довершеністю "Щедрика" та його ритмічною організацією майже два десятиліття. Успіх був неймовірним і згодом – після турне Української республіканської капели по Європі та Америці, принісши "Щедрику" світову славу.
В добу Української Народної Республіки (1917-1921 рр) і боротьби за відродження і незалежність нашої держави «Щедрик» став одним з інструментів культурної дипломатії. Тодішній головнокомандувач Симон Петлюра, щоб протидіяти російській пропаганді нa міжнародній арені та просувати ідею незалежної України, відправив Українську республіканську капелу в турне Європою.
Вперше за кордоном (у Празі) «Щедрик» прозвучав у 1919 році, під час вторгнення більшовицької армії. У Нью-Йорку концерт відбувся на головній сцені США – Карнеґі Хол – у жовтні 1922-го, коли території України вже були окуповані, а Миколу Леонтовича вбив агент російської ЧК.
Попри все хор Олександра Кошиця продовжував бути культурним амбасадором України і виступав аж до травня 1924 року в найпрестижніших концертних залах. За цей час капелу почули у Європі, США, Бразилії, Канаді, Мексиці, Аргентині, Уругваї, Кубі… В іноземній пресі вийшли тисячі публікацій, а «Щедрик» став музичним брендом України. Зрештою у 1936 році з’явилася його англомовна версія в аранжуванні Пітера Вільговського – «Carol of the Bells» (дослівно «Колядка дзвіночків»), і так ця мелодія завоювала серця людей вже у всьому світі.
Через 100 років після американської прем’єри «Щедрика», у грудні 2022-го, він знову зазвучав у Карнеґі Холі, у час нової війни росії проти України.
Довгі струни, слонова кістка в основі клавіш, чорне (ебенове) дерево… Піаніно композитора віднайшли в музеї у селі Марківка, що на Вінниччині, де й похований Микола Леонтович. Інструмент був у аварійному стані, але в лютому 2022 року його відправили на реставрацію в Національний науково-дослідний реставраційний центр України. Це стало можливими завдяки виграному гранту від Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини (AFCP). Перед транспортуванням фахівці розібрали інструмент, запакували кожну деталь у папір, а потім зібрали назад. Станом на кінець 2023 року піаніно Леонтовича продовжують реставрувати.
На честь 100-річчя від першого публічного виконання «Щедрика» в 2016 році у Вінниці запустили флешмоб #Щедрик100Challenge. Його ініціював художній керівник народної жіночої хорової капели Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу «Соломія» Назарій Давидовський. Для участі потрібно було записати на відео колективне або індивідуальне виконання «Щедрика», опублікувати відео на YouTube з хештегом #Щедрик100challenge і кинути виклик іншим колективам або виконавцям. У результаті за 76 днів флешмоб охопив понад 1000 учасників у 50 містах, 10 країнах і на трьох континентах.
Вперше мелодія «Щедрика» прозвучала з Вежі Артинова 1 грудня 2016 року – на честь 100-річчя від першого публічного виконання твору. Сьогодні цю мелодію можна почути щодня на Європейській площі, коли стрілки годинника головного символу Вінниці показують 18:00.
Фото: Офіційний туристичний сайт Вінниці