Про повернення Героя написали на фб-сторінці Ямпільської районної газети "Ямпільські вісті".

Геннадій Луцький народився 3 липня 1987 року. Закінчив Дзигівську школу у 2004 році. Після строкової служби в Чопському загоні Державної прикордонної служби України (2005–2006 рр.) обрав шлях професійного військового.

З 2006 по 2022 рік проходив службу за контрактом у місті Маріуполь у лавах Державної прикордонної служби України. У 2008 році закінчив Національну академію Державної прикордонної служби України імені Б.Хмельницького. Носив звання старшого прапорщика, яке згодом, відповідно до стандартів НАТО, було змінено на майстер-сержанта.

"Геннадій брав участь у бойових діях з самого початку російської агресії: в Антитерористичній операції (АТО) у 2014–2018 роках, а згодом у складі Об’єднаних сил (ООС) до 2022 року. Із початком повномасштабної війни обороняв Маріуполь. Героєм вистояв 86 днів у пеклі «Азовсталі», з яких 82 дні — в повному оточенні", — йдеться в публікації.

18 травня 2022 року, за наказом вищого військового керівництва України, щоб зберегти життя оборонців, Геннадій разом із побратимами залишив територію заводу «Азовсталь» та потрапив у полон.

Спочатку Геннадій Луцький був в Оленівці, за тиждень до теракту його перевели до Довжанська на Луганщині. Полон тривав 3 роки та 7 днів — з 18 травня 2022 року по 25 травня 2025 року.

За зразкове виконання військового та служєбового обов’язків, старанність, ініціативу, вискойи професіоналізм, вірність прсязі, мужність та героїзм наш земляк нагороджений командуванням численними грамотами, відзнакою командування об’єднаних сил «Козацький хрест», медаллю Державної прикордонної служби «15 років сумлінної служби», медаллю «Ветеран війни».

"Ми три роки чекали цієї звістки. У полоні сина тримали довго — понад тисячу днів. Ми писали листи, передавали їх, як могли, та не знали, чиотримує їх Гена. Донька пробивалась аж до канцлера Німеччини Шольца, щоб допомогти у визволенні брата. Всі інстанції пройшли. Про обмін ми не знали. Аж 25 травня, у день мого 64-річчя, нам зателефонували зі штабу, що син на волі. Для мене це був найкращий подарунок у житті", — розповідала мати Героя Тетяна Луцька.

Нині Геннадій проходить лікування й реабілітацію. Був у Києві, зараз — у Моршині. Попереду ще відновлення.

"Щасливий бути тут із вами, на рідній землі. Полон став найбільшим випробуванням у моєму житті — там було багато горя і печалі. Але я ніколи не подав духом. Вірив, боровся, знав: ми — незламна країна. Дякую батькам, громаді, кожному, хто не забував про мене. Я залишаюся у війську. Бо хто, як не ми? Слава Україні!" — каже Оборонець.

Фото: фб/Ямпільська районна газета "Ямпільські вісті"