Відповідна петиція з'явилась на сайті Президента України. Її авторка, наречена Героя Ніна Сич, зазначила, що Максим Підлипній народився в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області 26 березня 1995 року.

З початку війни хотів стати на захист Батьківщини, але оскільки батько був призваний до лав ЗСУ, Максим залишився з матір'ю.

У червні 2023 року Максим все ж взяв до рук зброю. Після навчання був направлений на бойові позиції у н.п. Невельське Покровського району Донецької області.

«На Максима покладали великі надії. Він ніколи не казав рідним і друзям, що йому важко, говорив: "Все добре, все буде добре"», – пригадує пані Ніна.

Максим Підлипній - солдат, стрілець-помічник гранатометника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти 10 окремого мотопіхотного батальйону 59 мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Останній раз його голос чули рідні 4 жовтня 2023 року, він сказав: "Йду на завдання, чекайте від мене повідомлення".

6 жовтня вночі, коли оборонці виходили з позицій, Максим повернувся за побратимами. Тоді їх побачив ворожий дрон та скинув снаряд. Цінною власного життя Максим врятував життя побратимів, прийнявши весь удар на себе.

Максим до останнього тримався за життя, але поранення були надто важкі. 7 жовтня 2023 року прийшло сповіщення, що він загинув... 11 жовтня Героя поховали на рідній землі у с. Чернявка. Удома на нього чекали батьки, наречена та брат.

«Максим мав багато планів на майбутнє. Усі хто знав бійця - рідні, друзі, побратими - говорять про Максима як про надзвичайно доброго, щирого, надійного, завжди усміхненого та працьовитого хлопця. Він ніколи нікого не залишав у біді, прагнув розрадити і словом, і ділом. Ціною власного життя захисник здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за Україну», – каже Ніна Сич.

Наразі петиція набрала трохи більше 4 тисяч підписів з 25 тисяч необхідних. Підтримати звернення можна за посиланням.

Фото: з особистого архіву Ніни Сич