Це традиція орнаментального розпису керамічних виробів середини ХІХ ст. 2018 року її було внесено до переліку Нематеріальної культурної спадщини України.
Історію бубнівської кераміки розповіли на сайті Великої української енциклопедії.
Традиція цього орнаментального розпису починається з села Новоселівка (первісна назва - Гончарівка), розташованого на березі річки Соб. Це тепер Гайсинський район Вінницької області.
У XVI ст. тут оселилися кілька сімей гончарів, які започаткували промисел. Основоположником бубнівського розписного гончарства вважають майстра Андрія Гончара (1823 - 1926).
Більше новин – у нашому ТГ-каналі: mnb_vinn
"Орнаментальний розпис має самобутні стилістичні особливості виконання орнаментних елементів, композиційних побудов, творення образних мотивів, що вирізняє її серед інших осередків подільського гончарства, надаючи їй особливих стилістичних рис", - йдеться в статті.
Орнаментальні композиції бубнівського розпису комбінуються переважно з рослиноподібних та умовно декоративних деталей, що творяться ріжком (у минулому) або гумовою грушею (в нинішніх умовах) в різноманітних варіаціях. Орнаменти наносять чорною, темно-коричневою, зеленою, білою ангобами (ред. ангоб - фарба на основі рідкої глини). Тло виробу зазвичай кольору червоної охри.
Своєрідний традиційний арсенал орнаментальних мотивів бубнівського розпису - «вилоги», «косички», «виноград», «квіткова фляндрівка», «колоскова фляндрівка», «барвінок», «сосонка», «пускавки», «деревце», «квітка» та інші.
Бубнівські майстри виробляють миски, глечики, вази та сервізні гарнітури.