Як інформують на сайті міської ради, наразі вже стартували підготовчі роботи на ділянці біля колишнього меморіального комплексу. Пошуково-ексгумаційні роботи проводитиме спеціалізована організація. У результаті досліджень науковці отримають додаткові дані для вивчення історії міста.

За словами головного архітектора міста Євгена Совінського, Вінниця має намір таким чином розкрити справжні сторінки власної історії. Дослідження місць поховань 1920-1975 років та достойне вшанування пам'яті загиблих у Другій світовій – це значний внесок в боротьбі за відновлення української ідентичності, що є особливо важливим під вас повномасштабної російсько-української війни.

“В усій Україні триває процес деколонізації та усунення елементів радянської та комуністичної символіки. Ми маємо намір розмежувати пам’ять про ІІ Світову війну, що буде збережена на Меморіалі по вул. Київській, та штучно привнесений радянсько-комуністичний контекст ”еліт” 20-х, 30-х років, з яких почала формуватись ця поховальна зона, що до цього була міським садом у центрі міста. У випадку якщо будуть виявлені захоронення – їх буде перенесено до вже існуючої зони пам’яті, де уже монтують плити з іменами 6 500 вінничан, що загинули у Світовій війні. Саме з цією метою пошуковці будуть проводити дослідження. По завершенні робіт розпочнеться підготовка до проведення відкритого архітектурного конкурсу”, – сказав перший заступник директора департаменту архітектури та містобудування ВМР –головний архітектор міста Євген Совінський.

Як розповідає директор Музею Вінниці Олександр Федоришен, «Меморіал Слави» у середмісті Вінниці насамперед формувався як місце пам’яті про так звану «громадянську війну» та її «героїчну» радянську інтерпретацію.

“Це мало на меті легалізувати більшовицьку окупацію міста після поразки Української революції та завершення збройної боротьби регулярних збройних сил. Більшовики порушили наявну традицію поховання загиблих вояків на міських цвинтарях, натомість нав’язали традицію влаштування братських та індивідуальних могил в публічних просторах міста. Такі поховання були на сучасних вулицях Соборній та Замостянській, площі Героїв Чорнобиля. Перші поховання на території Міського бульвару (нині – Європейська площа) відбулись наприкінці 1920 р. За спогадами безпосереднього учасника подій Павла Стасюка, тут було поховано 57 червоноармійців, серед яких було багато китайців, що перебували у лавах військ більшовицької росії. Ймовірно, йдеться про загиблих у сутичці 14 листопада того ж року в районі містечка Вахнівка між червоним продзагоном 24-ої дивізії та повстанським підрозділом отаманки Марусі Соколовської», – каже Олександр Федоришен.

Директор Музею Вінниці додав:

«Згодом тут поховали одного із організаторів Подільської ЧК (карально-репресивний орган) та «червоного терору» у Вінниці Михайла Максимовича, командира 5-го Радянського полку Бориса Палєя (Палія) та вояка Таращанського полку Іллі Таранюка, загиблих у боях з Армією УНР. Також у 1922 р. тут був захоронений Леонід Балабанов – секретар Подільського губкому комсомолу та продрозверстник, який примусово вилучав збіжжя у місцевих селян. В 1958 р. це місце доповнили ще однією важливою для радянської влади братською могилою – перепоховали з теперішньої площі Героїв Чорнобиля останки загиблих учасників більшовицького заколоту біля Народного дому 29 жовтня 1917 р. Тоді ж вперше на території скверу було здійснено поховання учасників Другої світової. Вони були перепоховані з різних цивільних кладовищ міста і області. Відтоді фігурувала така офіційна назва цього місця пам’яті – «Меморіал борців за радянську владу, загиблих у роки Громадянської та Великої Вітчизняної війни».

Нагадаємо, у травні минулого року з площі Європейської прибрали скульптурну композицію з будьонівцем, червоногвардійцем та червоноармійцем. Пізніше були демонтовані бетонні стели, на яких знаходились плити з викарбуваними іменами полеглих у Другій світовій війні — вони будуть встановлені на гранітних колонах на вулиці Київській.