Презентують відеопроєкт «24 історії після 24 лютого" у Хабі "Місто змістів" 22 вересня. Триватиме перегляд з 11:00 до 13:00 години. Організатори зазначають, що це буде тепла зустріч з обговоренням побаченого та кавою. 

У деяких героїнь проєкту більше немає дому, немає куди повертатися, у більшості – залишається страх зайти у власну оселю, чи повернутися в рідне, але вже зруйноване місто. Це історії про жінок, які знайшли сміливість, мотивацію і внутрішній ресурс для самовідновлення і самонаповнення. Вони поки що не знають, яким буде їхнє завтра, але на 100 % переконані, що хочуть жити під українським прапором, - йдеться в анонсі події. 

Ідея зафіксувати їхні думки тут і зараз, щоб зберегти пам'ять і не дати їй трансформуватися під впливом нових обставин та часу, виникла після того, як Громадська організація «ВІСЬ» почала надавати гуманітарну допомогу внутрішньо переміщеним жінкам. При зустрічах більшість з них ділилися пережитим, яке сколихувало і не довго не давало заспокоїтися. Кожна історія – це нерв, емоції, концентрат думок і суміш почуттів, – яка просто просилася бути збереженою.

Записати відеоісторії жінок на звичайний телефон зголосилася журналістка Олеся Шуткевич, яка має досвід роботи із жінками у стресових, чи по стресових ситуаціях. За два місяці вона зібрала 24 розповіді, які були записані на теренах Вінниччини.

Переклали їх англійську мову волонтерки (Альона Швагер, Наргіза Шкроботько, Дар’я Пивоварова, Анастасія Пивоварова, Аліка Ахвледіані, Анна Кудрінова, Віра Репчук). Монтажем і накладенням субтитрів займався Олександр Юдін. А координувала процес голова Громадської організації «ВІСЬ» Світлана Дубина.

Координаторка каже, що робота над проєктом тривала упродовж літа. І з вересня публікуватимуть жіночі історії на сторінці ГО "ВІСЬ" у ФБ, ютуб каналі та інших відкритих ресурсах.

Кожна розповідь – це концентрат емоцій, суміш почуттів і думок, які ми почули і пережили за останні місяці, спілкуючись із жінками-переселенками. Усі вони різні, але наша мета була єдиною – зафіксувати, зберегти, задокументувати жіночі наративи, які дозволять донести суспільству в Україні і з-за кордону що саме довелося пережити жінкам в окупації, як вони знайшли у собі сили рухатися далі, дбати про дітей, рідних, шукати роботу і нести цей статус «внутрішньо переміщеної особи» у рідній країні, – резюмує Світлана Дубина.

Наразі Громадська організація Інформаційно-просвітницький центр «ВІСЬ» веде перемовини щодо передачі відеозаписів жіночих історій, які можуть увійти до об’єднаної бази відео та аудіо матеріалів про війну в Україну.