Як зазначається на сайті Вінницької міської ради, за понад п’ять місяців Андрій Паляниця опанував новий фах помічника ветерана. До нього звертаються різні люди: це чинні військовослужбовці, ті, хто знаходиться на лікуванні, демобілізовані, ветерани, члени їхніх родин, а також члени сімей загиблих, зниклих безвісти військових. Завдання Андрія – проконсультувати їх, надати інформаційну підтримку, а разом із тим – просто щиро підтримати.

За словами Андрія, помічники ветеранів консультують не тільки на своїх робочих місцях у Прозорих офісах міста. Вони працюють і проактивно: їздять по медзакладах, де лікуються військові, ортопедсервісах, навідують військових, які є клієнтами протезного підприємства.

«Коли військові пройшли перший етап лікування, постає питання про оформлення документів. Тут і допоможе помічник ветерана. Насправді дуже багато нюансів потребують нашого роз’яснення: питання, які стосуються відпусток, військово-лікарських комісій. Ми розповідаємо, які потрібно мати документи, що запросити з військової частини. Хлопцям зазвичай залишаємо свої контакти, щоб вони могли зателефонувати. Якщо виникають питання, ми завжди на зв’язку. Також за потреби інформацію дублюємо на месенджери, щоб вона завжди була під рукою», – розповідає Андрій Паляниця.

До помічника ветерана звертаються також за консультацією зі встановленням статусу учасника бойових дій, ветерана, члена сім’ї загиблого, різних довідок, муніципальних та державних пільг, оформлення пенсій, встановлення інвалідності. За словами помічника ветерана Андрія Паляниці, наразі найчастіше звертаються за консультацією щодо оформлення пільг на комунальні послуги.

«Є питання такі, що треба обдзвонювати пів Вінниці: і ТЦК, і різні департаменти міськради, – ділиться секретами роботи Андрій. – Проте добре, що міська рада нам іде назустріч в усьому і багато питань можна вирішити в телефонному режимі за 5-10 хвилин».

Окрім оформлення документів та інформаційно-консультаційних послуг, для клієнтів помічника ветерана важлива психологічна підтримка та спілкування.

«Багато з хлопців приходять не один раз, навіть якщо всі документи оформлені. Іноді потрібно просто поговорити. Військові бачать перед собою таку саму людину, з подібним життєвим досвідом. Чесно кажучи, військовослужбовцям, ветеранам часто не вистачає спілкування у цивільному середовищі. Вони звикли бути з побратимами, у бойовій обстановці, а в тилу все інше. Приходив якось хлопець, якому я допомагав, а потім він мав знову повертатися на фронт. Він казав, що поки у відпустці, то на вулицю майже не виходить. Немає з ким спілкуватися. Тож я його запрошував на різні заходи, які у Вінниці влаштовували для військових. Потім цей чоловік зізнався, що йому стало легше, бо він поспілкувався зі своїми, відволікся від проблем», – розповідає Андрій Паляниця.

Основний принцип проєкту «Помічник ветерана» – «рівний – рівному». Він означає, що помічник ветерана – в минулому і сам військовий або член його родини. Це одразу викликає довіру в ветерана, який розуміє, що перед ним людина з таким самим досвідом. За словами помічника ветерана Андрій Паляниці, іноді буває так, що люди приходять налаштовані агресивно, бо очікують неприємні бюрократичні процедури. А коли чують, що Андрій теж військовий, отримав поранення, то починають ставитися як до «свого» і тоді співпраця складається вдало.

«Бачу, що люди йдуть від нас задоволені. Бо бачать в нас рідну душу», – говорить Андрій Паляниця.

Андрію Паляниці 29 років. До Вінниці він переїхав після початку повномасштабного вторгнення. Чоловік родом з Херсонської області, народився в населеному пункті на кордоні з Кримом. Студентські роки прожив у Херсоні. У 2013 році, коли Андрію було 19 років, він взяв академвідпустку в навчальному закладі й пішов в армію.

Андрій Паляниця був одним із перших, хто поїхав в Донецьку та Луганську області, навіть ще до офіційного оголошення Антитерористичної операції. Тоді не знали, з яким ворогом будуть мати справу. За словами Андрія, все стало зрозуміло під час другої ротації: на нашу землю прийшли росіяни, і це – професійні військові.

Близько року Андрій перебував на службі. Отримав складне поранення, лікарі не давали гарантії, що Андрій буде жити. Чоловіку довелося пройти довге лікування та реабілітацію. За свої бойові заслуги Андрій отримав орден «За мужність» III ступеня.

Після поранення Андрій повернувся до Херсону. Отримав житло, працював у військовій частині 3056 Нацгвардії, на посаді інспектора групи по роботі з особовим складом. Брав участь у ветеранських громадських організаціях, після поранення закінчив університет за спеціальністю «Соціальна робота».

У Херсоні Андрія і застало повномасштабне вторгнення. Обставини склалися так, що чоловік опинився на Вінниччині.

 «Життя прийшлося починати заново, уже третій раз», – каже про цей етап свого життя Андрій Паляниця.

У Вінниці чоловік працював у Муніципальній варті. А ще у нашому місті Андрій знайшов своє кохання.

«Саме дружина побачила оголошення про початок пілотного проєкту “Помічник ветерана”. Завдяки їй я потрапив на цю роботу. Цим рішенням я повністю задоволений. Не жалкую ні краплі. Всі помічники ветеранів здружилися, як одна сім’я. Бо прийшли сюди не через гроші або кар’єру, а за ідею», – підсумовує Андрій Паляниця.

Нагадаємо, помічники ветеранів працюють у Прозорих офісах соціального спрямування за адресами:

• просп. Космонавтів, 30 (другий поверх);

• вул. Замостянська, 7 (другий поверх);

• вул. Брацлавська, 85.

Фото: Вінницька міська рада