Сергій Лойко — журналіст, письменник, фотограф, перекладач. Кореспондент газети «Лос-Анджелес Таймс». Автор чисельних репортажів з районів військово-політичних конфліктів, у тому числі в країнах колишнього СРСР. Під час війни в Іраку ( 2003-2011) Сергій Лойко став одним з найпомітніших журналістів, що описували операцію «Шок і тремтіння». Зробив серію репортажів з Донбасу як кореспондент «Лос-Анджелес Таймс». Автор книг «Аеропорт», «Шок і тремтіння», «Рейс». Сергій Лойко став єдиним іноземним кореспондентом, що побував в обложеному російськими військовими Донецькому аеропорту. В кінці жовтня 2014 року він провів там чотири дні серед українських військових, результатом чого стала стаття з галереєю власних світлин на першій шпальті «Лос-Анджелес Таймс». Військовий роман Сергія Лойко «Аеропорт» вийшов у друк в Україні у вересні 2015 року і одразу став бестселером. Видавництва Польщі, Грузії, Естонії, Голландії та інших країн придбали права на переклад і друк книги іншими мовами. За словами автора, книгу він писав про війну між Росією та Україною, так як «інакше назвати це не можна». Автор розповів, що був одержимий романом весь час перебування з «кіборгами» в донецькому аеропорту у жовтні 2014 року. 16 січня ми відзначали День захисників Донецького аеропорту. Оборона Донецького аеропорту, нагадаю, тривала з 26 травня 2014 до 23 січня 2015 і стала найдовшою військовою битвою у сучасній історії. Війна в Україні очима журналіста, що пройшов понад 20 військових конфліктів і воєн. Сергій Лойко. Саме йому належить слово «кіборги» на адресу захисників Донецького аеропорту. Сьогодні автор книги «Аеропорт» про захисників Донецького аеропорту регулярно їздить на передову, де знімає репортажі про захисників України. Що б ми не забули, що б пам’ятали їхні обличчя. ..А ще мріє, що б саме їхні обличчя частіше були на екранах телевізорів .Його фотографії з Донецького аеропорту облетіли світ , а перед його очима досі - очі наших захисників. Він більше любить знімати людей на війні, аніж техніку. Бо люди-унікальні. Сьогодні Сергій Леонідович згадує захист Донецького аеропорту, розповідає чому книга «Аеропорт» досі не екранізована ,хоча пропозиції були, і розповідає про свої плани.