Тривожність дорослих часто проявляється у поведінці дітей молодшого шкільного віку. Вони можуть ставати надмірно збудженими, уникати нових ситуацій або навпаки - демонструвати замкненість. Це своєрідний «дзеркальний ефект»: дитина відображає емоційний стан батьків, переймаючи їхні страхи та напруження. У відповідь діти вмикають адаптаційні механізми - шукають підтримку у вчителів чи друзів, створюють власні «захисні» ритуали, іноді навіть намагаються брати на себе роль дорослого, щоб компенсувати нестачу стабільності. Війна суттєво змінює традиційні моделі сімейної підтримки: батьки часто перебувають у стані стресу, а діти відчувають менше відчуття безпеки. Це робить ще важливішим завданням - створювати для них простір довіри, стабільності та емоційної рівноваги навіть у складних умовах.