Максим Шимко народився 1979 року у Вінниці. Навчався у середній загальноосвітній школі № 13 рідного міста, старші класи закінчував у школі селі Байраківка на Немирівщині Вінницької області. Опанував низку професій: слюсаря, фрезерувальника, коваля, гравіювальника. Разом із батьком та братом працював на миловарному заводі.

Пресслужба Національного музею Революції Гідності зазначає, що Максим вступив до лав Українського козацтва, також був членом УНА-УНСО та Вінницького клубу історичної реконструкції «Білий вовк». Захоплювався середньовічною історією, зокрема скандинавською. Брав участь в акції «Україна без Кучми», у Помаранчевій революції, охороняв учасників податкового Майдану, долучився до протестувальників Мовного майдану. Також їздив спостерігачем в Одесу під час президентських виборів 2004 року.

До Євромайдану приєднався у грудні 2013 року, після побиття силовиками протестувальників 30 листопада. Став до лав Четвертої сотні Самооборони Майдану (4-й козацький редут), що базувалася біля Головпоштамту. Працюючи у Вінниці, він регулярно приїздив до столиці, допомагав побратимам будувати та охороняти барикади. Востаннє вирушив до Києва 18 лютого, щоб стати на захист протестувальників, яких за наказом влади почали вбивати силовики. Вранці 20 лютого 2014 року бійці спецпідрозділу «Беркут» почали відступати зі своїх позицій, стріляючи у майданівців. Максим Шимко був у камуфляжному одязі та металевій касці. При собі мав металевий щит і дерев’яну палицю, схожу на пірнач. Чоловік намагався винести поранених з-під обстрілу, однак о 09:07 отримав смертельне поранення. Максимові Шимку було 34 роки.