Історією Івана Бебиха – чоловіка, батька, друга та захисника, поділилася рідня Героя. Аби українці пам'ятали людину, яка жила з любов’ю до своєї родини і поклала життя за свою країну.

"Безмежно любив дружину та сина, був турботливим, щирим, готовим на все заради їхнього щастя. Працював на місцевому спиртовому заводі, де його знали як людину світлої душі, душу компанії", – розповідають рідні Оборонця.

Коли в Україну прийшла війна, вибір для нього був очевидним. Отримавши дзвінок про повістку, не чекав – пішов сам. 7 лютого 2023 року став до лав Збройних сил України. Служив у 21-й окремій механізованій бригаді як водій-номер обслуги зенітної ракетно-артилерійської батареї.

Два роки війни. Іван вірно й сміливо стояв на захисті своєї землі. 8 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Локня на Сумщині він загинув… До останнього подиху виконував свій обов’язок перед Батьківщиною.

За життя був нагороджений відзнакою “Золотий хрест”, що стало визнанням його відваги та самопожертви.

"Він мав повернутися. 14 лютого хотів зробити сюрприз для рідних, приїхати у відпустку. Але додому повернеться інакше…Його ім’я назавжди закарбоване в серцях тих, хто знав, любив, поважав. Його подвиг – у вічності", – діляться близькі Івана. 

Світла пам’ять. Вічна слава Герою.

Фото: надані рідними Івана Бебиха