Як повідомляють на фейсбук-сторінці  ГО Ветеранський простір, Марина була поміж перших, хто почав відвідувати у Ветеранському просторі групи підтримки. Вона чекала свого воїна і мотивувала інших жінок бути сильними. На жаль, у жовтні після 11 днів утримування позицій «на нулі», Сергій потрапив під обстріл і загинув. 

Сергій Багулов – молодший лейтенант, командир 1-го взводу у складі 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Був у групі спецпризначенців, яка у 2014-му звільняла Харківську облдержадміністрацію після її захоплення проросійськими силами. А одразу по тому Сергій з побратимами вирушив на звільнення Слов’янська. 

"Армія – то було його життя. 23 роки вислуги. У березні нарешті здобув вищу освіту, отримав звання молодшого лейтенанта, а в жовтні під час ротації повинен був йти на підвищення. На роботі він завжди був ідеальним. Коли приїжджала комісія, водили тільки до Сергія в роту. Бо знають, що у Сергія все по кольорах, по папочках, по куточках", - каже дружина Героя.

У перші дні повномасштабного вторгнення взвод Багулова брав участь у боях на Київщині. Саме його БТР одним з перших зайшов до Бучі. І то був єдиний в житті раз, коли досвідчений кадровий військовий дозволив собі сльози, спілкуючись з дружиною – його шокувало побачене. 

Далі – «Азот» у Сіверодонецьку, визволяли своїх хлопців з оточення. Взвод Сергія Багулова воював у Сіверську, брав штурмом Білогорівку Луганської області та закріпився на околицях цього селища. Саме там росіяни й обстріляли нацгвардійців. До ротації Сергієві залишилось всього два дні. Вдома його чекала дружина і двоє дітей.

 "З Сергієм ми прожили 21 рік. 17-го листопада у нас була річниця, але уже місяць, як його не стало. Цю річницю я зустріла сама, зранку завезла йому на могилу букет жовтих троянд, а після того поїхала і зробила собі тату з написом "кохаю!""- розказала Марина Багулова.

Роботу над книжкою Марина вирішила розпочати після того, як на електронку родини загиблих почали надсилати історії про своїх героїв.

"Планую, що у майбутній книзі будуть фото та ескізи-ілюстрації. Для чого я все це почала? Для дітей і онуків. Щоб книгу передавали з покоління у покоління", - каже Марина.