Як зазначається на фб-сторінці Тульчинської районної державної адміністрації, Степан Віталійович Вакарук народився 25 листопада 1992 в селі Рожнятівка Томашпільської громади. В рідному селі пройшло дитинство та шкільні роки. По закінченні школи навчався у Вінницькому транспортному коледжі, здобув фах механіка з ремонту та експлуатації підйомно-транспортних будівельних, автодорожних машин та механізмів. Після навчання влаштувався працювати у відокремлений структурний підрозділ «Вапнярська дистанція колії» №21 Одеської залізниці. В цей період самотужки освоїв професію електрогазозварника. Дуже йому було до вподоби працювати із металом, у місті Вінниці він навіть відкрив власну справу та займався виготовленням металевих виробів.

Як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення на Україну, на другий же день Степан вирішив піти добровольцем захищати рідну Батьківщину, але за станом здоров’я йому було відмовлено. У березні 2022 року хлопцеві запропонували роботу у фірмі «Валідус», яка спеціалізується на виготовленні спецтехніки для Нацгвардії та ДСНС, а також на ремонті пошкодженої бронетехніки. У березні 2023 року Степан Вакарук таки добився дозволу вступити в лави Збройних Сил України. Пройшовши навчально-бойову підготовку, здобув кваліфікацію гранатометника та водія, самотужки освоїв принцип роботи БПЛА. Далі служив майстром 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів аеромобільного батальйону.

Брав участь в запеклих боях під Бахмутом, у звільненні Кліщіївки. В жовтні 2023 року в одному з боїв був важко поранений, лікувався у шпиталі до квітня 2024 року, підлікувавшись, - знову повернувся у стрій свого бойового підрозділу.

3 серпня 2024 року, беручи участь у наступальних боях Збройних Сил України на Курську область, солдат Степан Вакарук отримав важкі поранення. Більше місяця лікарі відділення інтенсивної терапії КНП СОР «СОКЛ» міста Суми боролися за життя воїна, але, на превеликий жаль, важкі рани виявилися не сумісними із життям. 24 вересня 2024 життєва зірка нашого Героя згасла.

"Ми схиляємо голови перед батьками, дружинами, дітьми, родинами Героїв! Кожен із них до війни жив серед нас, мріяв, любив, мав плани на майбутнє. А коли ворог прийшов на нашу землю з війною, обрав шлях жертовності та відданості Батьківщині, щоб ми могли жити вільно. Перед нашими Героями, які загинули ми всі назавжди в неоплатному боргу", - йдеться в повідомленні.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, солдата Степана Віталійовича Вакарука нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

За успішне виконання бойових завдань, проявлені мужність і героїзм під час ведення бойових дій проти ворога України, в антитерористичних заходах та в операціях з підтримання миру і безпеки, згідно наказу Міністерства оборони України Степан Віталійович Вакарук нагороджений медаллю "Залізний хрест"

"Пам'ять про Героя- земляка буде жити в наших серцях. Ми ніколи не забудемо про його жертву та про той безмежний борг, який залишився перед ним і перед усіма, хто захищає нашу землю. Хай спочиває з миром наш Герой, а нам – пам’ятати та боротися за те, за що він віддав своє життя. Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв", - йдеться в повідомленні.

Фото: Тульчинська районна державна адміністрація