Медіація — метод вирішення суперечок із залученням посередника, який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації й проаналізувати конфліктну ситуацію.

Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним. Медіація не проводиться у конфліктах, що впливають на права і законні інтереси третіх осіб, які не є учасниками.

Законом встановлено, що:

• процедура медіації застосовуватиметься у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають, зокрема, з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин;
• фізичні та юридичні особи зможуть звернутись до медіатора як до звернення до суду, так і під час провадження або виконання рішення;
• медіація проводитиметься за взаємною згодою сторін медіації відповідно до принципів добровільності, конфіденційності, незалежності, нейтральності, неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації;
• набути статус медіатора зможе будь-яка фізична особа, яка має вищу освіту та пройшла базову підготовку у сфері медіації в Україні або за її межами;
• підготовка у сфері медіації становитиме не менше як 90 годин навчання, у тому числі 45 годин практики;
• підготовку у сфері медіації здійснюватимуть заклади освіти, а також організації, що забезпечують проведення медіації;
• реєстри медіаторів зможуть вести об’єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які залучають медіаторів або послугами яких користуються.

Закон визначає права та обов’язки медіатора та сторін медіації, порядок проведення медіації, а також вимоги до договору про медіацію та до угоди про врегулювання конфлікту (спору) за результатами медіації.