Зимові свята. Починаються вони ще з Миколая, а закінчуються Йорданом. Їх давно вже не уявляєш без ошатної ялинки, подарунків і веселощів. Але так було не завжди. Щодо ялинки, то її спочатку заміняв лавр, омела і навіть чортополох. Тож звідки до нас прийшла «ялинкова» традиція? А коли з’явилася традиція дарувати новорічні чи різдвяні подарунки? Згадаємо також і Діда Мороза – чи був в українців подібний персонаж? З 1409 по 1700 рік на українських теренах новий рік починався першого вересня, а до того – навесні. А як відзначали українці новий рік першого вересня? І чому саме першого вересня? Замість ялинки українці ставили якесь деревце – калину, горобину, або навіть…кущ чортополоху. Прикрашали яблуками, бусами, пучками брусниці та інших ягід, а на верхні гілочки прикріплювали свічки. Власне то було свято вогню, свято Свічки. Його святкували всією громадою, а подарунків ніхто нікому не дарував.Так описують іноземці святкування нового року восени. Цікаво, що в сиву давнину на Русі ялина (мабуть через «колючість») не була «позитивним» деревом, радше навпаки – вона асоціювалася з мерцями і потойбічним світом. Гілля ялин використовували під час похоронів. Вона була деревом загадковим, у ній жила – вірніше ховалася – всіляка нечисть.У дослідженнях українського етнографа і фольклориста Костянтина Сементовського за 1843 рік про святкові звичаї в Україні не знайти жодного слова ані про ялинки, ані про новорічні подарунки. Така традиція в Києві була започаткована приблизно в 40-х роках ХІХ століття і прийшла вона з Санкт-Петербурга. Отже, подарунки та ялинки це вже 19 століття? Про це та інше – у розмові