У 1946–1947 роках Вінниччина пережила нову хвилю масового голоду, спричиненого політикою радянської влади, надмірними хлібозаготівлями, вилученням продовольства та післявоєнною розрухою. Люди залишалися без достатньої кількості їжі, хворіли й помирали, а особливо вразливими були діти та літні люди. Попри важкі умови, влада продовжувала виконувати плани заготівель зерна. Для багатьох родин Вінниччини 1946–1947 роки стали трагедією, наслідки якої відчувалися ще десятиліттями. Сьогодні дослідники та краєзнавці продовжують встановлювати імена загиблих та збирати свідчення очевидців, щоб ця сторінка історії регіону не залишилася забутою.